Олимпиада по пиву и купля закладок
Ща, чуваки, расскажу вам про какой-то крипотный опыт моего друга Димы. Вот такое вот триповое дело произошло недавно. Недавно он заработал приличный кокос, и решил организовать олимпиаду среди любителей пива. Но вот фишка – олимпиада должна была быть строго под прикрытием. Короче, вас ждет забойное повествование, приготовьтесь к шишкотрясному рассказу!
Итак, Дима, этот мой порш-парень, сгонял по всем ригам-другим достопримечательностям, искать закладки. Он уже амфу купил для себя, мелкую энергетику – но это было не то, чего он хотел добиться. Нашел он наконец одного сваего, который предложил ему вариант настоящих шмонов – шишек марихуаны. Дима, конечно, не мог устоять перед таким соблазном, ведь у него были свои коды - струны, готовые напрячься.
Но вот незадача! Он скрывался от ментов, и даже наглое использование кода на людях было для него огромным риском. Друг-наркоман, по имени Кирюха, рассказал Диме, что вот скоро будет грандиозная пивная вечеринка, где соберутся все пижоны посмотреть на олимпиаду. Вот Дима и решил, что это будет отличный случай продать свои шишки там.
Дима начал рассылать мессаги своим друзьям, приглашая их на эту пивную олимпиаду. Он рассказал про свои шмоны, и про то, какая эта вечеринка будет фиготовая. Но, если честно, я был крайне удивлен, когда услышал от него, что он решил организовать такой мэйджор мероприятие. Я не знал, на что он идет – а ведь понимать надо было, что подобное событие может привлечь внимание ментов.
На следующий день, вечеринка состоялась. Все были в шоу для болельщиков, обарадованные, и даже не подозревали, что вот-вот произойдет настоящий пафосний переполох. Все были заняты своими делами, стильными футболками и прочим мерчем. А тут Дима, сук, начал фарцовать со своими шишками. Он же, парень, хотел, чтобы все подкружило, да? И подкружило, но сразу с бэдом – менты заметили его победный гламур.
Менты начали влетать на пивную олимпиаду, как настоящие бойцы, готовые обезвредить наркоманов и пацанов. Дима понял, что это был его конечный бой, и попытался спрятаться. Но менты его таки нашли, и вот уже картошка – он лег. Его обругали, затолкали в тюрьму. Моему другу Диме вот такой баян случился – из-за его жадности, всю олимпиаду закрыли, а всех участников измотали.
Слушайте, друзья, не будьте попонами и не афишируйте свои настоящие интересы на публике. Иначе получится такая шляпа, что вы будете жалеть о своем глухом эгоизме.
Бошки марихуана марихуана
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
